Освіта нашого села у довоєнний період
Як свідчать старожили с. Садки, до 30-го року діти навчалися взвичайній сільській хаті. Із спогадів Андрія Степановича Дядика: "Школоюбула звичайна сільська хата на дві половини, вкрита очеретом. Ця будівлязнаходилась на розі вул. Дніпровської та Щорса. Тут учні навчалися з 1 по 4-й клас. Завідуючою школи була Івлєва Меланія Матвіївна. Працювали вчителі - Щербина Олександра Юхимівна, Шуман Григорій Павлович, Волкова Галина Опанасівна, Пальчик Марія Павлівна. Марія Павлівна згадує: «У 1928 році було прийнято рішення про побудову нової школи. Сільська рада доручила Пальчику Якову Романовичу керувати роботами по доставці будівельних матеріалів. Кожен двір села повинен відпрацювати на будівлі школи по 5 днів. Ті, що мали коней і вози, гарби, возили з гранітного кар'єру камінь для фундаменту нової школи. Інші копали рів для забутовки. Цеглу привозили гарбами із цегельного заводу Онуфріївки. На спорудженні школи працювала спеціальна бригада, яка складалася з мулярів, столярів. Очолював цю бригаду Курило Яків Никифорович».
Наприкінці 1931 року приміщення було побудовано і розпочалисяроботи всередині школи. 1 вересня 1932 року пролунав дзвінок уже в новобудові.
Андрій Степанович Дядик згадує: "Завідуючою новою школою була Івлєва Меланія Матвіївна. Після звичайної сільської хати це приміщення було для наспросто казковим, світлим, просторним".
Перший випуск учнів Садківської семирічної школи відбувся у 1936 році.
У 1932 році директором школи став Багро Микола Іванович. У той час у новій школі працювали Кривопляс Ольга Юхимівна, Єгорова Клавдія Григорівна. Директором школи у 1934 році було призначено Перепелятника Івана Дем'яновича , завучем - Фірсова Павла Петровича, математика за фахом. У довоєнні роки тут працювали Бурцева К, Ф, Кияшки Ф. Т, і П. Т. (подружжя), Шинкур В. І, Білецька X. Т., Барковський Д., Касьянова О, П.. Кривопляс Д. Ю.- Рашевець М, Г. і інші.
Роки Другої світової війни
Мирне життя і навчання було різко перерване війною.
Настали грізні роки нацистської окупації.
Із спогадів Брусило Варвари Іванівни, учителя історії "Під час окупації села школу загарбники перетворили на конюшню, табір для військово- полонених. Парти і столи були порубані, підлогу зірвано. Шкільне приміщення разом з парканом було обтягнуто колючим дротом. Школа була зруйнована і непридатна для навчання".
У листопаді 1943 р. село було звільнено радянськими військами. Відбудовували школу всім селом: вчителі, діти та їх батьки. Учні тимчасово навчалися в колишньому клубі та приватних будинках.
З 11.04.1944р. директором школи була призначена Щербак ГаннаЙосипівна. Вона згадує: "Заняття проходили в 5 приватних будинках, школа була зруйнована, її пристосували нацисти для полонених. Подвір’я було огороджене колючим дротом, глибоко закопаним у землю. У цей час вшколі працювали такі вчителі: Касьянова Олександра Павлівна, Кривопляс Ольга Юхимівна, Білан Ефросинія Наумівна, Блоха М. Г„ Курінна П. П., Слабко Зоя Прокопівна, Шалаєва Марія Прокопівна.Глушко О. А., ІЦербак Н. В., а потім у новому навчальному році колектив поповнили Романко Іван Юхимович., Брусило Варвара Іванівна, Коновченко Ольга Самойлівна, Дудник Пилип Григорович, Терещенко Марія Андріївна, Кагал І. П- завуч."
Освіта у 50-80-х роках
У 1950 році директором школи був призначений Євдокимов МиколаВасильович, який і займав цю посаду до 1960року.
З 1960 року на цю посаду була призначена Чигирин Емілія Олександрівна, і в цьому році почалася розбудова школи. Спочатку були побудовані майстерня і їдальня (1961 р).
Потім (1962) розпочалась добудова класів. У будівництві брали участь як колектив школи , так і батьки дітей. Будівництво закінчилось в 1965 р. Заступником директора школи призначено Дудника Пилипа Григоровича, а після нього- Романка Івана Юхимовича.
У 1970 роках колектив поповнили Лисенко Володимир Миколайович, Турчин М, С., Турчин М. Л., Євтушенко Варвара Опанасівна, Соловей Тамара Степанівна, Волкова Неля Миколаївна. В 70-х роках пішли на пенсію: Щербак Ганна Йосипівна, (1973), Пальчик Марія Павлівна(1975), Калайда Г. С. (1974), Білан Ф. Н, (1973), Брусило В. І. (1975р.), Терещенко М. А (1975) Коновченко О. С. (1977). Багато років свого життя віддавали вони нелегкій справі виховання дітей. Про своїх вихованців згадує Рашева Н. К: ,,Пригадується, що після війни діти були совісні, працьовиті, бралися за науку, старалися, як кажуть, вийти в люди". Ось чому багато наших дітей здобули вищу і середню освіту, а багато набули робочу спеціальність і тепер працюють на різних підприємствах. Так, наша учениця Лимар Валентина Іванівна все життя працювала фельдшером у Садківській медамбулаторії, надавала своїм односельчанам необхідну допомогу, за що їй вдячні жителі села. Багато колишніх учнів працюють вчителями - зокрема тільки в Садківській школі працюють
Соловей Т. С., Турчин Н. М., Бондаренко Тамара Володимирівна, Чорноіван Людмила Дмитрівна, Пальчик Анатолій Дмитрович, Назаренко Т. Г„ Карпенко І. В інших школах працюють Калайда 3оя Микитівна (СШ№30 м. Кременчука, укр. мова і література), Горюха Клавдія Миколаївна і інші. Немало наших учнів працюють інженерами, наприклад, Рашева Валентина Миколаївна, Кузнєцова Світлана, і т.
Про педколектив того часу згадує колишній директор школи Щербак Г.Й.: «Колектив учителів був цілеспрямованим, згуртованим, працелюбним, дружнім. Всі добросовісно працювали в школі, а також брали активну участь в житті села.
Романко І. Ю., Брусило В. І, Калайда Г.С., неодноразово були обрані депутати с/р. Касьянова Олександра Павлівна- Відмінник народної освіти, Дудник П.Г. Відмінник народної освіти, Романко І.Ю. – ветеран війни, нагороджений бойовими орденами і медалями, кращий учитель школи».
Брусило В.І. згадує: «Запам’яталися вечори художньої самодіяльності педколективу Садківської (уже тоді) восьмирічної школи. Садківських «солов’їв» знали й на обласній сцені».Керував художньою самодіяльністю вчитель музики Турчин Микола Сергійович.
Євтушенко Варвара Афанасіївна про колектив 60-70 років згадує:«Педагогічний колектив школи був дружній, організований. Директором школи була Чигирин Емілія Олександрівна, завучем – Романко Іван Юхимович. Я, будучи молодою вчителькою, була в педколективі, наче в сім’ї. У будь-яку хвилину вчителі завжди приходили на допомогу. Працюючи в молодших класах, вже почували себе впевнено, бо поруч завжди були три добрі «Марії» так називали в колективі Пальчик М. П., Турчин М.Л. та Терещенко М.А. А ще запам’яталась чуйність, доброзичливість, яка панувала в колективі, всі були заодно: добре навчити і виховати своїх учнів. І результат нашої праці – сучасний педколектив. Це колишні наші учні: Пальчик Анатолій Дмитрович, Волкова Неля Миколаївна. Бондаренко Тамара Володимирівна, Малько Тетяна Григорівна, Дубова Галина Олексіївна, Кай Ірина Вадимівна, Коваль Лариса Василівна, Чорноіван Людмила Дмитрівна, Адаменко Лариса Миколаївна, Бондаренко Олександр Миколайович. Авторитет колективу виходив за межі школи. Нас поважали в сільській раді. Добра слава про наш педколектив ходила і в районі».
Важливу роль в житті школи відіграли піонерська та комсомольська організації. Піонерська дружина носила ім’я Івана Земнухова. У різні роки
старшими вожатими в школі працювали випускниці школи- Соловей Тамара Степанівна (прийшла працювати в школу в 1960 році). Про свою роботу, якстаршої вожатої, вона згадує: « Я, колишня учениця цієї школи, стала старшою вожатою. Сім років із задоволенням працювала на цій посаді. Робочий день у мене був довгий (кожного дня у дві зміни). Заробітна плата - 39 крб.
Дозвілля на перервах, підготовка різних заходів, вперше створенийляльковий театр. засідання піонерської ради, комсомольські збори і т.д. І всю цю роботу виконували мої жовтенята, піонери та комсомольці.
Взимку вирощували зелену масу для колгоспного молодняка, збиралимакулатуру. металолом...Запам’ятались піонерські вогнища, особливо те,коли курсанти вертолітного училища запускали ракети (салютували)-.."
У 1967 році Тамару Степанівну на посаді піонервожатої змінила Турчин Н. М. Вона згадує: «У 1967 році почала працювати старшоюпіонервожатою школи. Працювала па цій посаді 5 років і заочно навчалася уПолтавському педінституті на філологічному відділі... Пригадуються цікавісправи, якими жили діти і вчителі тих років: збір металолому, макулатури,зелений патруль. Тимурівські команди по допомозі пристарілим, виступи зпрекрасними концертами на МТФ-2 радгоспу ім. ІЦорса. агіткультбригадистаршокласників. яка виступала перед жителями села Садки, К. Потоки, с.Роєво, районні виступи, на яких ми завжди отримували призові місця. Наша піонерська дружина ім. І.Земнухова завжди була правофланговою серед восьмирічних шкіл району. Цікавими були зльоти кращих піонерів, які проводились щорічно 19 травня на день народження піонерськоїорганізації. Пригадую активістів піонерської та комсомольської роботи:Іванченко Галину (секретаря комсомольської організації),Бондаренко Тамару (голову ради піонерської дружини), Чорноіван Людмилу, Кобеляцьку Тетяну, активних старшокласників: Булата Віктора, Котенка Миколу, Медведенка Володимира, Красовського Олександра, Кутову Тетяну. Прекрасних співаків нашої школи: Малька Григорія. Карпенко Тетяну, чудовий (співучий дівочий ансамбль в складі Соловей Надії, Турчин Валентини. Риженко Ніни, Шпак Ніни і багатьох інших).
Запам’яталися виступи нашого шкільного хору, учнівського таучительського, ми завжди були бажаними гостями скрізь. Прекраснимкерівником був учитель музики Турчин М. С. Не забудуться екскурсії доінших міст, які приносили всім завжди невимовну радість, а також туристичні походи пішки та на велосипедах по визначних місцях.
Активними учасниками цих походів були як учні, такі вчителі: Лисенко В. В., Пальчик А.Д., Карасьов М. В. Багато цікавого можуть вони згадати про ті незабутні роки».
Із спогадів Володимира Лисенка: «У туристичній роботі школа в районі була непереможена, тільки 16 разів команда учнів-туристів була на обласних зльотах. З великою любов'ю згадую традиційний спортивний КВК, який діяв 17 років. Це були чудові вечори в школі. Не забути ніколи спортивного життя школи. Всі в школі любили спорт, жили спортом. Тому на спортивних майданчиках району, області рівних нашим спортсменам не було. Учні нашої школи завоювали право виступати в змаганнях ,,Старти надій" на першість України, які проходили в піонерському таборі «Молода гвардія» в м. Одесі. А зайнявши призове місце в змаганнях "Старти надій", увійшли до складу збірної України для виступу в змаганнях на першість, в піонерському таборі "Орльонок" в місті Туапсе. Таку нагороду наші учні-спортсмени завоювали два рази в 1985 і 1987 році».
У 1988 році було закінчено будівництво нового приміщення школи з гарними, світлими класами і спортивним залом, великим приміщенням длямайстерні.
Освіта у роки Незалежності
У 1992 році на пенсію пішла Чигирин Емілія Олександрівна і директором школи призначили Бондаренко Т. В. Спочатку Тамара Володимирівна працювала піонервожатою, потім вчителем української мови та літератури,вчителем у початковій школі. Працювати директором у час, коли в країні економічна криза - дуже важко, але Тамара Володимирівна приклала багато зусиль і до школи провели газ, збудували новий, теплий туалет. Колектив школи працює на великому ентузіазмі, велика допомога надається зі сторони батьків. Колектив поповнився молодими вчителями це такі, які Пащенко Саша, Гайдай Надія, Овчаренко Марина, Матковська Оксана, Лутченко Лариса, Калішенко Тетяна.
Спортивне життя школи продовжується у тому ж руслі, наші учні за традицією школи не уступають нікому і приїздять зі змагань тільки з першими місцями.
У 1997 році відбулася реорганізація школи. Садківська ЗОШ стала школою І-ІІІ ступенів.
Сучасне життя Садківської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Нашій школі близько 80 років. За час її існування тут багато що змінилося: добудовано два приміщення, і вчителів – пенсіонерів більше стало, і директорів змінилося декілька.
Незмінним залишився притаманний школі дух творчості, новизни й лідерства. І сьогодні це школа, в якій педагогічна практика є для вчителів, дирекції невичерпним джерелом творчого пошуку, ініціативи, відданості дітям.
29 педагогів, 9 із них мають вищу кваліфікаційну категорію, 6-старші вчителі, 12 педагогів мають першу кваліфікаційну категорію. Очолює педагогічний колектив відмінник освіти України, мудрий, талановитий керівник – Бондаренко Тамара Володимирівна. Ми навчаємо майже 240 учнів самопізнанню, саморозвитку, толерантності, демократичності, красі і сердечності стосунків, прагнемо розвивати самостійність мислення та творчий потенціал школярів. Сьогодні творче кредо педагогічного колективу школи можна визначити словами Л.М. Толстого: «Тільки тоді, коли школа буде педагогічною лабораторією, вона не відстане від загального процесу». А ще в школі існує давня традиція – вирощувати педагогів із числа учнів своєї школи. Сьогодні майже 70% вчителів – випускники рідної школи.
Наша школа протягом останніх років є лідером у районі у багатьох напрямках роботи педколективу. Одна із них – це спільна робота школи і сім’ї щодо виховання дитини.
Секрет успіху діяльності педагогів нашої школи у цей скрутний для освіти час, насамперед, у розумінні свого професійного обов’язку.
Працівники закладу роблять усе для того, щоб кожен учень із бажанням ішов до школи. Адже сила творчої людини не в наслідуванні, копіюванні, а в знаходженні власного підходу до справи.
Творчий підхід до навчання і виховання учнів характеризує роботу багатьох вчителів нашої школи.
Вчительська творчість необхідна для розвитку здібностей учнів. Випускники школи завдячують своїм професійним становленням ерудованим самовідданим педагогам.
Немає коментарів:
Дописати коментар